Проведіть підживлення озимої пшениці та ріпаку вчасно!

Проведіть підживлення озимої пшениці та ріпаку вчасно!

Коли відновлюється вегетація і вона стає інтенсивною, нашим найважливішим завданням є підживлення озимих культур. Але які питання потрібно поставити та на які потрібно відповісти в цей час?

• Скільки?
• Коли?
• Чим?

Звичайно, відповіді передбачають розуміння питання ЧОМУ? Тобто чому потрібно внести певну кількість поживних речовин, на якому етапі розвитку та яким саме продуктом (продуктами). Оскільки мета й можливість підживлення полягає насамперед у поповненні макроелементів (за винятком фосфору та калію), ми обмежимося розглядом саме цих елементів. Хорошою відправною точкою для визначення норми внесення є питомі потреби культури (табл. 1).

Враховуючи нещодавній досвід, ми знаємо, що прибуткове рослинництво можливе лише за рахунок підвищення ефективності та інтенсивного ведення господарства, тобто досягнення вищих урожаїв за вищих витрат на ресурси. Це підтверджується обсягами використання діючих речовин у країнах Західної Європи та отриманими врожаями. Отже, прибуткове господарювання можливе лише за умови внесення правильної кількості діючих речовин із дотриманням усіх інших вимог технології. Забезпеченість наших ґрунтів поживними речовинами зменшується. Азот частково надходить із гумусу ґрунту, однак цей ресурс дуже обмежений і значною мірою залежить від погодних умов (та інших факторів). Тому переважну більшість елементів живлення необхідно забезпечувати за рахунок добрив.

Коли слід вносити необхідну кількість діючої речовини?

Загалом можна сказати, що її потрібно вносити безпосередньо перед критичними фазами росту щодо відповідного(их) елементу(ів). У випадку пшениці та ріпаку період інтенсивного споживання поживних речовин припадає на кінець кущення та початок виходу в трубку. Саме в цей час рослина засвоює щонайменше дві третини своєї потреби в азоті, кальції, магнії та сірці. Причому відбувається це досить швидко — залежно від елементу, поглинання становить від 0,2 до 5,0 кг/добу. Те, що не буде надано рослинам у цей період, пізніше вже неможливо компенсувати.

Яке добриво слід використовувати?

Відповідь проста: найефективніше. Питання лише в тому, чи справді ми враховуємо всі фактори під час прийняття рішення, чи орієнтуємося лише на ціну за одиницю. На перший погляд може здатися, що вирішальним є саме ціна, однак «дешеве» добриво не обов’язково є найефективнішим.
Розглянемо, який із різних типів добрив спричиняє найбільші втрати азоту. Сечовина (карбамід) — це добриво з найвищим вмістом азоту, однак 13% (або більше) з її 46% азоту втрачається внаслідок випаровування й переноситься вітром. Згідно з тими ж дослідженнями, у випадку добрив типу MAS, таких як Pétisó, втрати становлять менше 1%. Це означає, що понад 28% азоту сечовини фактично втрачається, тобто її реальна вартість з урахуванням діючої речовини є на 28% вищою за сплачену!
Крім того, як сечовина, так і аміачна селітра суттєво підкислюють ґрунт. У першому випадку на кожні 100 кг добрива необхідно внести 80–100 кг карбонату кальцію, у другому — близько 60 кг/га, щоб запобігти підкисленню. Вартість 100 кг гранульованого вапна без урахування внесення становить приблизно 900 – 1100 гривень.

Чому підкислення ґрунту є проблемою?

Тому що в кислому ґрунті рослини засвоюють менше поживних речовин — вони зв’язуються та вимиваються. Вартість недоступних елементів живлення, тобто наші втрати, становить ще 40–60 доларів США на акр. Можна припустити, що нейтральні або слабколужні ґрунти не зазнають шкоди від сечовини чи інших підкислюючих добрив. Однак це не зовсім так. По-перше, нейтральний або вищий за нейтральний pH не означає, що кальцій перебуває у формі, доступній для рослин — у такому випадку саме кальцій може стати лімітуючим фактором урожайності. По-друге, лужна реакція ґрунту, а тим більше перезволоження, сприяє денітрифікації, що також призводить до втрат азоту.
Не варто забувати й про те, що деякі види добрив MAS здатні поповнювати не лише азот і кальцій, а й магній та сірку, які також є життєво необхідними для рослин. Окреме внесення цих елементів — додаткові витрати, а їх нестача знижує врожайність і погіршує якість продукції.

Pétisó (27% N + 7% CaO + 5% MgO) та GreenMax (15,9% N + 16,1% CaO + 11,6% MgO) — це продукти, розроблені для одночасного забезпечення рослин азотом, кальцієм і магнієм. Обидва містять кальцій і магній у формі тонкоподрібненого доломіту з великою питомою поверхнею та високою реакційною здатністю. Pétisó містить 228 кг доломіту на тонну, а GreenMax — 550 кг добутого з угорських родовищ доломіту (тобто кальцій і магній у формі карбонатів).
Pétisó не підкислює ґрунт, тому рекомендований тим, хто прагне зберегти хімічні властивості ґрунту та потребує лише незначного додаткового внесення кальцію й магнію. Прильована форма є більш гігроскопічною, краще розчиняється у воді та потребує меншої кількості опадів для проникнення в ґрунт, що робить її придатною для пізнього підживлення. Гранульована форма забезпечує рівномірніше розподілення та триваліше живлення азотом.
Застосування GreenMax доцільне, коли необхідно змістити кислу реакцію ґрунту в бік нейтральної. Кожна тонна GreenMax еквівалентна внесенню 300 кг/га вапнякового добрива. Крім того, він є гранульованим, легко розподіляється та забезпечує ґрунт значними обсягами кальцію і магнію поряд з азотом. Підвищення хімічної активності ґрунту можна очікувати вже в рік внесення.

Якщо необхідно разом з азотом внести кальцій і сірку, можна обрати Pétisó+S 24-12 або Pétisó S-Max 20-18, які містять відповідно 24% і 20% азоту та 12% і 18% сірки (SO₃). Перший варіант ефективний за нижчої потреби в кальції та сірці, другий — за вищої. Обидва продукти є гранульованими.
Якщо ж доцільно забезпечити рослини азотом, кальцієм, магнієм і сіркою, рекомендується для одного підживлення використовувати Pétisó або GreenMax, а для іншого — Pétisó+S 24-12 або Pétisó S-Max 20-18. Пам’ятайте: використовуючи Pétisó та GreenMax, ви не лише захищаєте довкілля, а й забезпечуєте краще використання поживних речовин, економічніше виробництво, вищу врожайність та нижчу собівартість одиниці продукції.